Ремарка з приводу першого коментаря

Бути чи не бути... Lutsk the Orthodox В народі кажуть, що цілий рік буде прожитий в таких інтонаціях, в яких він був розпочатий у перші дні. Імовірно, цей закон діє і у відношенні авторських сайтів і блогів, публікації в яких викликають резонанс більшої чи меншої сили у середовищі читачів.

Чи може автор і ведучий даного ресурсу прочитавши перший і, поки що, єдиний коментар сказати словами російської приказки: «первый блин комом»? Для цього треба запитати у нього: а чого ти, друже, взагалі очікував і на яку реакцію читачів сподівався? І відповідь буде такою: не чекав я оплесків і овацій, не шукав я привітності і слів подяки, а сподівався лише, що захисний екран монітора досить міцний, щоб витримати весь шквал гнилих помідорів, що полетять у мій бік. Проте, шановний дописувач виявився досить люб’язним, а помідор – невеликим і майже не гнилим. ;|

У читача може скластися враження, що автор відчуває злорадство, висловлюючись досить критично по відношенню до представників українських розколів (пробачте, я називаю речі своїми іменами). Ви, безумовно, маєте право на таку думку. Але вона не відповідає дійсності. Ніякої злої радості. З великим задоволенням я вчепив би стопудовий замок на свої вуста і на клавіатуру свого ПК та намагався б всю потугу власної критики спрямувати лише на себе самого. Дуже хотілося б нікого не чіпати, ні на кого не вказувати пальцем – це нормальне бажання всякого християнина. І під час написання останнього посту (тобто публікації) міркував у собі: давай уже після цієї публікації накладеш вето на всякий сарказм і критику розкольників. І кажу собі ж у відповідь: із задоволенням, хай моляться Богу, нас не чіпають і я не хотів би їх обговорювати.

Проте, коли стикаюся з тим, що називається "суспільна думка", і бачу, наскільки вона, особливо в регіоні, де Господь благословив мені жити і трудитись, часто-густо недалекоглядна і хибна у розумінні проблематики релігійного життя, доводиться братись за перо і ним розвіювати певні усталені міфи і стереотипи. У випадку, коли людина ідеалізує схизматичний рух в українському православ’ї, його представників і адептів, а традиційне православ’я (я говорю про УПЦ) асоціюється у неї з чимось крамольним, реакційним і достойним всілякого попрання, то часто єдине, що можна зробити для такої людини, це сказати: ти маєш право триматися своїх переконань, але придивись уважніше – те, що чинять твої кумири, безмежно далеке від християнських уявлень про норму людської поведінки. З шкідливими стереотипами треба боротися.

Ось свіже підтвердження того, міфи більш живучі, ніж усі відомі форми вірусів. Прот. Миколай Д., який брав участь у форумі ІХ Світового конгресу українців, після спілкування з представниками української діаспори був дещо вражений тим, що в їхньому середовищі живе і процвітає міф, згідно якого усі представники УПЦ МП розмовляють виключно російською мовою. Звичайно, це діаспора, але українці і в діаспорі все ті ж українці. Слава Богу, після спілкування з о. Миколаєм одним міфом в середовищі українців стало менше. Але не завжди такі успіхи даються малою кров’ю.

І ще декілька слів про неполітичну церкву і політичних християн. Напевно, ніхто не заперечує, що церква повинна співпрацювати із владою, що ієрархи повинні шукати порозуміння з політиками. Це природно. Але форми такої співпраці бувають різними, і  трапляється, що церковні Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир в оточенні Президента Ющенка і Прем'єр-міністра Тимошенко. Луцьк Православнийкерманичі ухиляються з Богом заповіданого шляху і помилково або свідомо лобіюють зовсім не церковні, а скажімо так, якісь інші інтереси. Ніхто не застрахований від помилок, але їх потрібно вчасно виправляти. Ієрархи УПЦ теж спотикалися на цьому ґрунті, але вболіваючи за долю Церкви Христової приймали на найвищому рівні адекватні рішення, зокрема про неучасть православного духовенства у виборах до парламенту, про недоцільність хресних ходів з політичними гаслами і т.п. Крім того, треба розуміти, що нерідко активісти всіляких громадських об’єднань без церковного на те благословіння займаються політикою, прикриваючись «Хочу передать привет...». Два весла човна, що зветься «БІДА». Президент України Ющенко і Президент українського розколу Філарет на тусовці під час оранжевої гарячки. Луцьк Православнийправославною атрибутикою, і цим самим створюють негативний імідж УПЦ. Проте, повторюю, Архієрейський собор УПЦ осудив "політичне православ’я". Чи ідуть цим же шляхом українські "патріархи"? На жаль…

Отже, з першим млинцем все нормально ;)

З повагою.

0 коментарі: