«Все равно». Десанка Максимович

Могила сербської поетеси №1 Десанки Максимович та її чоловіка.

Натрапив на цікавий вірш сербської поетеси Десанки Максимович. Цікавим він мені здався тому, що дуже яскраво передає весь трагізм послідовно матеріалістичного світогляду.

ВСЕ РАВНО

Даже тысячу лет проживши,
после смерти я буду схожа
с теми, кто не родился.

Даже век свой прожив счастливо,
после смерти я буду схожа
с теми, кто плакал.

Даже запятнанная клеветою,
после смерти я буду схожа
с теми, кого хвалили.

Даже память оставив в душах,
после смерти я знать не буду,
что меня вспоминают.

Даже мудрость впитав земную,
после смерти я знать буду меньше,
чем ком земли у дороги.

Даже доброе сердце имея,
после смерти я стану
равнодушнее камня.

Даже радуясь ясному солнцу,
не смогу после смерти
выйти из мрака.

И, полна сознания жизни,
после смерти я знать не буду
о том, что жила на свете.

Страницы европейской поэзии. Двадцатый век.
Пер. Мориса Ваксмахера.
М., «Худож. лит.», 1976, с. 204-205.

Я не думаю, що ці роздуми про найважливіше з усіх людських питань – питання про сенс життя кожної конкретної особистості та людства в цілому – належать лише абстрактному герою і чужі автору. Очевидно сама поетеса свого часу безуспішно намагалася осмислити життя і знайти його вічну й безумовну цінність в світлі, чи краще сказати в тіні, матеріалізму.

Проте, як виявилось, сьогодні серби називають Десанку Максимович своєю святою, не знаю лише в точному чи поетичному смислі. Є навіть сторіночка в інтернеті з гарною назвою «Богољубље Десанке Максимовић», де розкриваються православні мотиви в її творчості. Шкода лише, що усе написано сербською мовою, а електронний перекладач справляється не краще, ніж я сам.

0 коментарі: