Як важко, Боже, не любити…

Присвячується Ф. М. Достоєвському

Як важко, Боже, не любити,
         не пламенiти, не страждати!

Життя для чого проживати,
         якщо я кожен Божий день
               себе не буду брату дарувати?

Для щастя не народжуються люди,
         а заслуговують його,
               завжди – стражданням.

Для чого я живу? –
         одвiчне запитання.

Невже, щоб залишити пiсля себе
         собi подiбних i травою стати?

Усе розумне цiль повинно мати.

Життя не може бути просто для життя,
         я вiрую у Вищий сенс буття!

Жадаю стати чистим i святим,
         щоб злитися iз Богом Всеблагим!

2 травня 2003 р.

0 коментарі: