Порівняння православного, католицького та протестанського віровчення та практики

(Перекладено з англ., оригінал знаходиться тут).

Нижче наведена таблиця має на меті означити деякі ключові моменти християнського віровчення і показати, якої точки зору стосовно тих чи інших питань тримається кожна з трьох традицій. Я спробував показати, яка точка зору може вважатися репрезентативною для кожної з традицій, хоча всередині самої конфесії, очевидно, думки стосовно деяких питань можуть різнитися. Наприклад, в протестантизмі існує великий спектр думок щодо реальної присутності Христа в Євхаристії.

Предмет віровчення

Православ’я

Католицизм

Протестантизм

Апостольске спадкоємство

Це важлива складова православного вчення, яка визначає приналежність до церкви, яку заснував Христос.

Як і в православ’ї, складає життєве значення для церкви. Крім того є критерієм взаємного визнання законності посвячень у православних і католиків.

За винятком англікан та деяких лютеран, це вчення відкидається. Більш важливим вважається спадкоємність вчення від апостолів (до протестантів), аніж пряма лінія спадкоємства посвячень.

Склад Біблії

Прийнято 39 книг Старого Завіту та 27 книг Нового Завіту. Також включено збірку книг, яких немає в числі єврейськомовних оригіналів. Такі книги називають неканонічними.

Аналогічно до православ’я. Неканонічні книги традиційно називають девтероканонічними або второканонічними.

Протестанти не приймають неканонічні книги та вважають їх апокрифами.

Вимоги до духовенства

Священики та єпископи повинні бути чоловічої статі. Раніше жінки могли бути дияконісами, але тепер цієї практики не існує. Священики та диякони можуть одружуватись, але тільки до рукоположення, а не після нього. Єпископи ж не можуть перебувати у шлюбі.

Все духовенство повинно бути чоловічої статі. Священики та єпископи зобов’язані до целібату, тобто безшлюбності, за винятком католиків східного обряду, у яких допускаються одружені священики.

Більшість протестантів не вважають безшлюбність обов’язковою для духовенства. Багато церков практикують жіноче посвячення. Проблема жіночого єпископства на сьогодні широко обговорюється в Англіканській Церкві.

Значення Євхаристії

Євхаристія носить також назву Тайної Вечері або Божественної Літургії. Вона є явлінням Христової жертви, а відтак відпущення гріхів отримується через неї. Євхаристія – це зустріч з воскреслим Христом.

Тримається аналогічної до православ’я позиції. Євхаристію ще називають Священною жертвою Меси.

Євхаристія, наприклад для баптистів, є лише символом Божої милості. Ідея жертовної природи Євхаристії відкидається.

Присутність Христа в Євхаристії

Під час Євхаристії священик закликає Духа Святого (т.зв. епіклеза) зійти на дари (хліб і вино), внаслідок чого їх сутність змінюється на дійсні Тіло та Кров Христа. Яким чином відбувається це дійство пояснити неможливо – це божественне таїнство.

Як і в православ’ї, священик закликає Святого Духа під час Меси. Проте, освящення стає дійсним через священика, який священнодіє уособлюючи в собі Христа. Дари цілковито змінюються на Тіло та Кров Христа. Цю зміну (як православні, так і католики) називають пересуществленням (лат. transsubstantiatio): зовнішній вигляд дарів залишається тим самим, в той час як субстанція, сутність змінюється.

Хліб і вино являються символами, їх сутність не змінюється. Проте, в протестантизмі існує широкий спектр думок стосовно цього питання. Наприклад, деякі англікани тримаються католицьких поглядів, тоді як баптисти не розділяють їх.

Подання віруючим Євхаристії

Освячені Дари подаються лише членам церкви. Православна традиція передбачає причащання обома видами, тобто Хлібом і Вином.

Як і в православ’ї, Святі Дари подаються лише членам церкви. Віруючим (конгрегації) подається тільки Хліб, священики причащаються ще й Вином. Проте, в деяких церквах причащають обома видами.

Причастя зазвичай пропонується усім християнам, які бачать для себе можливим прийняти його. В переважній більшості протестантських церков причащають обома видами.

Святий Дух

Третя особа Святої Тройці, що сходить тільки від Отця, як сказано в оригінальному тексті нікейського Символу віри. Святий Дух сходить від Отця через Сина, тобто у сходженні Духа Син є лише посередником.

Святий Дух сходить як від Отця, так і від Сина. В нікейський Символ включено filioque (лат. «і Сина»).

Аналогічно до католицтва.

Шлюб і розлучення

Шлюб – це містичний союз чоловіка та жінки. Розлучення, як виняток з правила, головним чином допускається у випадках подружньої зради.

Непорушний союз, подібний до союзу Христа з Церквою. Розлучення не допускається, окрім випадків, коли для продовження шлюбу є певні канонічні завади. В таких випадках шлюб може бути анульований.

Шлюб – це союз, та не обов’язково нерозривний. Розлучення небажане, але дозволене через людську слабкість. Деякі деномінації дозволяють повторні церковні шлюби.

Непорочне зачаття та успіння Діви Марії

Вчення про успіння, як факт зазнання Марією фізичної смерті, приймається, тоді як вчення про непорочне зачаття відкидається. Згідно православної віри провина за первородний гріх не передається від одного покоління до наступного, а відтак немає необхідності вважати Марію безгрішною.

Обидва твердження є догматами церкви, хоча досі немає церковного визначення стосовно того, чи дійсно Марія зазнала фізичної смерті. Вчення про непорочне зачаття вважається необхідним через те, що люди не тільки наслідують гріховну природу, а ще й несуть тягар провини за гріх Адама та Єви. Таким чином, будучи Сама безгрішною, Марія могла народити безгрішного Христа.

Обидва твердження заперечуються. Спроби приписати Марії безгрішність відкидаються: безгрішним був єдиний Христос.

Шанування Діви Марії

Марія вшановується як Богородиця. Це означає, що народжений Нею Син був Богом у людській подобі. Вона перша серед святих і є Приснодівою (церк.-сл. присно значить завжди).

Уявлення подібні до православних. Титул Матір Божа більш вживаний, ніж Богородиця. Крім того, запевняється (як і в православ’ї), що в різні історичні моменти Марія являла Себе світові у видіннях, напр. у Лурді.

Марія була святою жінкою, обраною для того, щоб носити в своїй утробі Сина Божого. Її незмінне дівоцтво, як і заступництво за людей перед Богом, заперечується.

Повноваження Папи

Згідно ранніх канонічних правил єпископу Рима надавалося первенство честі, але не первенство влади. Тепер таке первенство Папи не дійсне, оскільки потребує реформування у відповідності з православним віровченням. Таким чином, його повноваження в церкві не є більшими або меншими від повноважень його побратимів єпископів.

Папа – це намісник Христа, тобто видимий глава Церкви на землі і духовний преємник св. Петра. Він наділений верховною владою, вищою навіть від церковних соборів, яка поширюється на весь християнський світ (т.зв. влада ключів).

Папа є очільником Католицької Церкви і не має жодних повноважень висловлюватись і вирішувати за всю Церкву.

Непомильність Папи

Вчення про непомильність Папи відкидається. Святий дух діє в Церкві, наставляючи її на всяку істину, наприклад, через Вселенські собори. Православ’я визнає перші сім Вселенських соборів (325-787 рр.), їх постанови вважає достовірними.

Папа є непомильний (непогрішимий) у випадках, коли він Духом Святим визначає обов’язкові для дотримання всією Церквою положення віри та моралі. Оскільки це твердження зведене в ранг догмату, воно є обов’язковою складовою католицького віровчення.

Протестанти відкидають вчення про непомильність Папи. Лише Біблія може вважатися джерелом безпомилкового віровчення.

Чистилище

Проміжний стан між землею та Небом визнається, але очищення та виправлення можливе лише в земному житті, а не в загробному.

Існує віра в чистилище як місце очищення та приготування до Царства Небесного. Це місце, в якому через понесення покарання за нерозкаяні, але простительні гріхи, можливо спокутати їх.

Чистилище не визнається. Смерть Христа на хресті є достатньою для спокутання гріхів всього людства.

Таїнства

Існує принаймні сім таїнств: хрещення, миропомазання, євхаристія (найзначніше і центральне серед усіх таїнств), священство, соборування, шлюб, сповідь. Число таїнств вважається нефіксованим.

Визнається строго сім таїнств, які відповідають існуючим в православ’ї таїнствам. Винятком є лише миропомазання, яке зазвичай називають конфірмацією.

Як правило, визнаються лише два таїнства (або ординації): хрещення та євхаристія. Останнє ще називають Святим Причастям (як і в православ’ї) або Вечерею Господньою.

Дія таїнств

У таїнствах подається Божа благодать тим, хто достойно вдається до них.

Згідне з православним бачення. Таїнство – це видимий знак, який являє дію і силу того, що символізує.

Стосовно дії таїнств існує цілий ряд думок. Багато протестантів вбачають в таїнствах символи або нагадування про вже даровану благодать.

Святі

Святі складають окрему групу праведних і шанованих людей. Вони відгукуються на молитву і можуть бути заступниками людей перед Богом.

Дуже подібна до православної позиція. Для визнання святості певної людини зокрема вимагається принаймні два достовірних випадки чудес, що відбулися через заступництво перед Богом даної людини.

Святими вважаються всі християни, як покликані наслідувати Христа. Тільки Христос може бути посередником між Богом і людиною.

Спасіння

Спасіння – це «віра, що діє через любов» (Гал. 5, 6), воно може розглядатись як тривалий життєвий процес. Кінцевою метою життя кожного християнина є обоження – цілковите єднання з Богом. Воно досягається провадженням праведного життя і прагненням максимального наближення до Бога.

Ми спасені благодаттю, але, з іншого боку, спасаємося заслугами від добрих і угодних Богові справ. Як і в православ’ї, спасіння розглядається радше як процес, ніж як раз і назавжди звершена подія.

Спасіння – це вільний і незаслужений дар Бога людині. Воно отримується тільки благодаттю через віру в Христа. Спокутна жертва Христова відкрила нам шлях до Бога виправдала нас в Його очах.

Значення Священного Писання

Як і Священне Передання, Священне Писання є засобом збереження і поширення Божественного Одкровення*. Разом з писаннями святих отців, рішеннями Вселенських соборів та ін. воно є базою для формування усної традиції.

Разом із Священним Писанням, Священне Передання (тобто вчення, яке передається від Христа та Апостолів до цього дня) вважається достовірним джерелом Божественного Одкровення. Істини Передання та Писання тлумачаться в світлі церковного вчення, підгрунтям якого є дарована Церкві влада учительства.

Тільки Писання вважається надійним путівником і найвищим авторитетом в питаннях християнської віри та практики. Це один з основоположних принципів протестантизму.

Богослужіння та Літургія

Божественна Літургія займає центральне місце в духовній практиці православних. Богослужіння зазвичай відправляються національними мовами, проте грецька й церковнослов’янська також використовуються.

Все богослужіння вибудовується навколо Меси. Другий Ватиканський собор (1962-1965 рр.) наголосив на необхідності відправлення богослужінь національними мовами, але традиційна (т.зв. триденська) Меса латинською мовою також відправляється.

Широке різноманіття богослужбових практик. Є приклади імпровізованих богослужінь у п’ятидесятників. Більш традиційними видаються богослужіння в католицькій традиції у англікан.

* В оригіналі написано: «Єдиним джерелом Божественного Одкровення є Передання (Tradition)». Очевидно автор хоче сказати, що Священне Передання має усну і письмову складову, і саме остання містить в собі Священне Писання і має його за основу. Така точка зору, ймовірно, має право на існування, але не є загальноприйнятою в православ’ї.

Ще одна порівняльна таблиця  >>>

2 коментарі:

cheloprav сказав...

Хочу звернути Вашу увагу на те, що я не професійний пречладач. Просто мені подобається цим займатися, хай навіть на своєму примітивному рівні. Хобі, так би мовити.

verdakafo сказав...

Перекладено цілком правильно. Цікаве порівняння, проте варто було б з практичної точки зору розділити протестантів на власне "протестантів" (лютерани, англікани, реформовані церкви) і "євангеликів" (більшість протестантських церков на наших теренах)