Про "попів" та "жидів". Коротенький лікбез.

З'ясуймо, що ці слова означають і чи можна вважати їх лайливими.

"ПІП" ТА "ЖИД" З ТОЧКИ ЗОРУ ФІЛОЛОГІЇ

Страшенно цікаві історії часом трапляються зі словами, і все завдяки нашій безграмотності. Якщо лінь – це рушійна сила прогресу (так часом жартома кажуть), то лінь до науки – це невичерпне джерело народної міфотворчості. Якесь нещасне слово з трьох букв може обрости такими легендами, що просто диву даєшся. І даремно ці явища не фіксуються етнографами, адже коли наше суспільство будуть представляти виключно "здорові освічені люди", ніхто вже не згадає про ці шедеври нашого фольклору.

На радіо «Культура» виходить гарна передача «Як ми говоримо?», присвячена вивченню української мови, одна з небагатьох на цьому каналі, які я з задоволенням слухаю . Одна шановна пані зателефонувала на радіо та задала ведучим цієї передачі запитання, суть якого в наступному: якщо російське слово "поп" – це ніщо інше як абревіатура, утворена зі слів "пастырь овец православных", тоді яка ж етимологія українського слова "піп"? Це запитання мене анітрохи не здивувало, адже таке тлумачення цього "загадкового" слова мені вже не раз доводилося чути, навіть від духовних осіб. Ведучі програми адекватно відреагували на таке запитання слухачки та іронічно зауважили, що за такою ж логікою абревіатуру ПОП можна утворити, наприклад, зі слів "підіймаймо організоване повстання". Справедливо було зазначено, що насправді слово "поп" запозичене, воно іноземного, а конкретніше грецького, походження і означає щось типу "наставник".

Є книга, яку я вважаю однією з найцінніших у своїй бібліотеці, це «Полный церковно-славянскій словарь» протоієрея Григорія Дьяченка, Москва, 1993 (репринт з видання 1900 р.), ISBN 5-87301-068-4. Якщо ми розкриємо її на сторінці 457 і в другій колонці знайдемо слово "По́пъ", то дізнаємося про те, що воно тотожне слову "священникъ", а утворилося спотворенням грецького слова "πάππας", що значить "папа", тобто "батько", "отець". Цю ж точку зору репрезентує «Толковый словарь живого великорусского языка» В. І. Даля: «Поп, папа, конечно общего корня, отец». В цьому сенсі дуже доречною видається приказка, що наводиться у словнику С. І. Ожегова в контексті слова "поп": «Что ни поп, то батька».

Щоб не видатися голослівним, ось речовий доказ (взято зі згаданого «ПЦСС»):

Поп

І ще на додачу, зі с. 456 тієї ж книги.

Попин, попович, поповство, поповщина

Пояснювати чому у росіян "поп", а в українців "піп", мабуть буде зайвим: все тому ж, чому вони споживають "боб", а ми "біб".

Подібна доля спіткала й слово "жид". Кожен знає що це абревіатура, утворена зі слів "житель іорданської долини" (доводилося чути й "ізраїльської долини"). Але не кожен знає, що таке тлумачення цілком неправильне. Відкриваємо наш улюблений «Полный церковно-славянскій словарь» на с. 185, в першій колонці знаходимо слово "Жидови́нъ" (тотожне слову "Жи́дъ") і читаємо, що́ воно насправді означає.

Жидовин (Жид), жидовская земля

І ще з додатка на с. 979:

Жидовство

Чому з часом "жидовин" перетворився на "жида"? Мабуть тут та ж сама історія, що й зі словом "піп". Звернімо увагу, «ПЦСС» наводить слова "попин" та "поп" як рівноцінні варіанти одного й того ж поняття. Все аналогічно з парою слів "жидовин"-"жид". Наш народ, схильний в усьому до простоти і конкретності, позбавив "попина" та "жидовина" зайвого суфікса і залишилися гарні коротенькі слова без всіляких атавізмів.

Спільною особливістю слів "піп" та "жид" є те, що їх зазвичай вживають у негативному контексті зі звинувачувальними чи сатиричними інтонаціями. Тезаурус Даля дає можливість в цьому переконатися. У словниках, виданих в СРСР, слово "жид" і вся його парадигма, згідно моїх спостережень, цілковито вилучені. Єдиним винятком мабуть є слово "жидовствующие" (назва новгородсько-московської єресі), яке присутнє в «Большом энциклопедическом словаре», Москва, 1982 року видання, а в тому ж «БЭС» тільки 1991 р.в. знову вилучене. В електонному варіанті «Толкового словаря русского языка» С. І. Ожегова (під редакцією Н. Ю. Шведової) я знайшов слово "жиды", яке означає "то же, что евреи", в друкованому ж виданні цього словника (Москва, 1978) це слово вилучене. Заради чого все це робилося радянською цензурою можуть пояснити не філологи, а історики та політологи. Однак, згідно норм сучасної української мови слово "жид", так само як і "піп", не вважаються лайливими, позаяк несуть в собі негативу не більше, ніж слово "негр", і відповідно, дозволені для вжитку.

Моє резюме на цей час: «Як парость виноградної лози плекайте мову…»

І ще. Друзі, можна знати церковнослов’янську мову, не будучи філологом, але неможливо бути філологом, не розуміючи церковнослов’янської мови. А філолог, в широкому значенні цього слова, – всякий, хто шанує слово.

0 коментарі: